Першопричина створення холдингів - це, як правило, потреба в організації фінансових потоків. Безпосередньо це завдання вирішується шляхом участі холдингових компаній у статутних капіталах компаній інших учасників групи.

Однак, холдингові схеми дозволяють вирішити не тільки питання формування й оптимального оподатковування доходів у вигляді дивидендів, але й багато інших завдань, серед яких:

• Об'єднання в одну структуру компаній із різними функціональними завданнями, наприклад, компаній, що володіють торгівельною маркою, нерухомістю, що займаються торгівельною посередницькою діяльністю й т.п.;
• Оптимізація оподаткування всередині самого холдингу;
• Наявність солідної репутації холдингової компанії й підприємств, що входять у дану групу;
• Просування на ринок єдиного товарного знаку групи;
• Залучення кредитів та додаткових інвестиції всередині самого холдингу на більш гнучких умовах кредитування.

Фактори, які є ключовими при виборі холдингової юрисдикції:

• Наявність законодавства про холдинги;
• Сприятливий податковий режим для оподатковування дивідендів, роялті й відсотків “джерела” і інших видів доходів у країні реєстрації холдингу;
• Існування двосторонніх договорів про запобігання подвійного оподатковування доходів і майна.

Наявність законодавства про холдинги має принципове значення. У першу чергу важливі положення закону країни реєстрації, що складають вимоги до організаційно — правової форми холдингових компаній.

Відповідно до даного критерію холдингові юрисдикції можна розділити на три основні групи:

• Холдингові компанії можуть бути створені відповідно до вимог законодавства, що застосовуються до звичайних компаній. Таким чином, холдингові компанії по статусу і формі не відрізняються від традиційних компаній. Єдине зауваження полягає у тому, що холдингові компанії в такому випадку мають обмеження по веденню деяких видів діяльності. Як правило, під дозволеною для холдингів діяльністю розуміється, насамперед, володіння цінними паперами дочірніх або залежних компаній (наприклад, Данія, Швеція);
• У ряді інших країн для створення холдингу необхідна реєстрація саме статусної холдингової компанії (наприклад, в Австрії);
• В інших країнах, холдингова компанія повинна бути зареєстрована у відповідності до спеціально передбаченого для цього законодавства (наприклад, у Люксембурзі), що для цілей оптимізації оподатковування передбачає спеціальні типи холдингових структур.

Законодавством країни реєстрації, холдингу також пред'являються вимоги до розміру мінімального статутного капіталу, що у більшості випадків повинен бути виплачений повністю на момент реєстрації компанії, тобто має місце застосування так званої вимоги “мінімального сплаченого статутного капіталу”.


Для цілей оподатковування в більшості холдингових юрисдикцій пред'являються наступні вимоги до участі холдингових компаній у статутному капіталі дочірніх компаній:

1. Доля такої участі повинна становити від 5% до 25%, залежно від юрисдикції;
2. Мінімальний строк володіння акціями дочірніх підприємств компаніями повинен становити від одного року до двох років залежно від юрисдикції, при цьому для його вирахування застосовуються спеціальні правила.

При виборі країни реєстрації холдингу необхідно звернути увагу на правове регулювання надання позик у рамках групи й оподатковування відсотків по позиках. Так, наприклад, в Австрії надання позик дочірнім компаніям обумовлено одержанням ліцензії.

Вибір юрисдикції для реєстрації холдингової компанії також пов'язаний і з країною реєстрації дочірніх компаній. Так, наприклад, у Швеції й Австрії, перед реєстрацією холдингової компанії важливо заздалегідь зробити так, щоб дочірні компанії були з найбільш оптимальних юрисдикцій з погляду законодавства цих країн.


У більшості холдингових юрисдикцій холдингам дозволено вести лише деякі види діяльності. До таких обмежень, насамперед, відносяться обмеження:

• На володіння нерухомістю (виключення становить володіння, що зв'язано безпосередньо з діяльністю холдингу);
• На здійснення комерційної діяльності холдинговою (головною) компанією;
• На роботу з фізичними особами незалежно від того, резидентами якої країни вони є;
• На сполучення деяких видів діяльності, які може вести холдингова компанія.

Також необхідно розрізняти холдингові юрисдикції за ступенем обмежень, пов'язаних з діяльністю компаній усередині групи. Так, наприклад, у ряді країн існують фактичні або правові обмеження на трансферне ціноутворення (останнім часом питання грамотного підходу до ціноутворення усередині групи має усе більше значення).

Як вже було зазначено вище, наступними, але від цього не менш важливими факторами для вибору юрисдикції, є спеціальні норми податкового законодавства, насамперед регулююче оподатковування майна, дивідендів, оподатковування доходів “джерела”.
Крім цього увага приділяється й питанню наявності угод про запобігання подвійного оподатковування доходів і майна, які укладені країною реєстрації холдингу.
Насамперед, у таких угодах цікаві з погляду оптимізації оподатковування статті, що регулюють оподатковування відсотків, дивідендів, ліцензійних платежів (доходів від авторських прав і ліцензій). Завдяки цим положенням угод можна довести податкове навантаження по ряду параметрів до нуля, що дозволяє мати більші обсяги прибутку, вільного для інвестування.